Культурна Гегемонія Грамші
Антоніо Грамші – видатний філософ, інтелектуал, марксистський теоретик і лідер італійського комуністичного руху. Грамші – один з найяскравіших інтелектуалів свого часу, ідеї якого заклали фундацію не тільки для розвитку марксизму, який він називав філософією практики, а для усіх гуманітарних наук і дисциплін. Грамші справедливо ставлять в один ряд з Макіавеллі, бо ідеї Грамші призвели справжню революцію як в академії, так і у політиці, давши інструментарій та найсильнішу зброю для усіх політичних рухів сучасності. Його найвидатніша праця – «Тюремні Зошити», була написана у в’язниці, куди його посадив фашистський режим Муссоліні, бачивший у ньому найсильнішу загрозу своїй владі - «Ми маємо зупинити цей мозок на двадцять літ», як виразився фашистський державний переслідувач. Цей монументальний труд, який налічував три тисячі сторінок, він майстерно протащив через фашистську репресивну машину аж до свого визволення, незадовго після якого він помер. В них Антоніо розвивав багато тем і концепцій, проводив блискучий аналіз тоталітаризму і зокрема фашизму, але головною спадщиною Грамші є концепція культурної гегемонії, повністю змінивша політику сучасності.
Грамші відмовляється від сектантського економіко-центризму та аналізує вплив ідеології, масової культури та інституцій на народну свідомість та ідентичність та владні відносини у суспільстві, заклавши фундамент для критичної теорії. Грамші вважає, що влада не тільки карає, забороняє, але також створює, формуючи нас як людей та наші погляди на світ, кажучи нам, що «нормально», а що ні. Школи, тюрми, церкви – це все важелі впливу на нас та інструмент підтримання культурного панування, отримання згоди від різних верств населення для цього. Грамші вважає, що у кожному русі який претендує на культурну гегемонію формується своя інтелігенція - органічна інтелігенція, а протистоїть їй традиційна інтелігенція - інтелігенція старої гегемонії, що захищає статус-кво. Грамші наголошує, що рух стає успішним лише тоді, коли інтелігенція та "звичайні люди" формують єдиний блок. Наприклад, органічна, ліва інтелігенція намагається піднести народ до певного культурного рівня, у той час як реакційна, традиційна інтелігенція намагається тримати його на рівні, що потрібен їй. Формування особистої свідомості людини відбувається через боротьбу гегемоній, щоб у результати сформувати цілісне розуміння світу. Процес розвитку гегемоній пов'язаний з діалектикою єдності "інтелігенція - маси". Слой інтелігенції розростається кількісно та якісно, і кожен скачок пов'язаний з аналогічним рухом маси "простих людей", що засвоює їх культуру та висуває своїх людей в інтелігенцію. Однак, інтелігенція - це не елітарна категорія, бо на думку Грамші кожна свідома людина є частиною інтелігенції. Роль лівої інтелігенції в цій "позиційній війні" є в тому, щоб безперервно критикувати капіталістичний лад, підіймати рівень свідомості мас, переконувати, що буржуазне суспільство це не нормальний стан речей, що його культурні норми є лише соціальними конструктами, які використовуються як зброя і що світ можна змінити, допоки ліва контр-гегемонія не стане достатньо сильною для руйнування діючої буржуазної і переходу в "маневрену війну", коли відбудеться прямий наступ на буржуазні інститути і владу.
Дієвість грамшианських методів доводить те, що безцінний арсенал зброї, подарений нам їм, використовують усі рухи, навіть правий. У сьогоднішньому світі ми можемо спостерігати "позиційну війну" правих сил і їх боротьбу за гегемонію - тисячі бот-акаунтів просувають праві наративи і картину світу, розказуючи одні й ті ж самі сюжети, але написані у різних декораціях, допоки вони не почнуть сприйматись як догми, як віра. Сформувалась реакційна права контр-гегемонія зі своєю культурою і цінностями, яка підготувала грунт як для президентства Дональда Трампа, так і для підйому європейських ультраправих сил. Сприйнявши ідеї культурної гегемонії надто буквально, сучасні ліві загубили головну суть Марксових ідей - зміну економічного ладу і руйнування буржуазного панування, емансипація трударів та здобуття ними вільності. Права контр-гегемонія змогла використати це у своїх цілях - вони вкрали соціально-прогресивні аспекти лівих і перетворили їх спочатку у райдужний капіталізм, а потім у контр-культуру ненависті. Допоки прогресивні ліві фокусувалися на цьому, реакційні сили також перехопили найбільш фундаментальне питання - повсякденне життя і страждання робітників, переробивши його у безпечні для нинішнього панування наративи.
Наша задача як лівих у цій фазі війни, "позиційній", це постійно твердити, що рішення, які пропонуються правими, ведуть лише до більшого пригнічення і погіршення рівня життя, що вони маніпулюють нами. Кожна розмова, кожне відео, кожна стаття - це удар по буржуазній гегемонії. Треба викривати їх брехню про те, що рішення, які пропонуються ними, спрацюють для України, країни периферійного капіталізму, пояснювати, що вони лише озброюються ненавистю та намагаються переключити увагу з фундаментальних проблем на їх наслідки. У війні за культуру ми не маємо опускати питання повсякдення як звичайних робітників, так і маргіналізованих їх груп, бо найбільша наша цінність то є солідарність. Грамші дає нам, як марксистам, зрозуміти що справжні зміни можливі лише при умові революційного єднання суспільства, що гуртується разом задля досягнення своєї спільної мети. Тільки по справжньому масовий, народний рух, тільки справжня пряма народна дія має силу і легітимність для впровадження фундаментальних суспільних змін і руйнації влади капіталу, що підтверджується досвідом Радянського Союзу, який став країною не для людей, а над людьми, що повністю суперечить Марксовим вченням і емансипаційній ідеї соціалізму, призвівши до утворення реакційної Сталінської антинародної тиранії, що заклала фундамент для неминучої реставрації диктатури капіталу.