Темне Просвітництво
Останніми роками в каліфорнійській Кремнієвій долині в спільноті різноманітної технологічної еліти, підприємців, стартаперів та венчурних капіталістів, інвесторів, набирає популярність філософія, що розвиває ідеологію Кремнієвої долини, про яку писав наш товариш Мартін з МСЛ . Ця філософія розставляє усі крапки над «і» у розумінні правого повороту. Джей Ді Венс та президент Дональд Трамп, компанія Палантір, Пітер Тіль та новітні стартапи у сфері війни та нагляду, культ вітальності, маскулинності і машин – усе це нерозривно пов'язано і веде аж до привидів фашизму 20го століття.
Атмосфера змінилась. Буржуа більше не грають у спектакль райдужного воук-капіталізму і не намагаються робити вигляд що їм не всеодно на незахищені групи населення. Від лицемірних призивів до толерантності вони перейшли до гри на примітивних символах маскулинності та сили, граючи на крихкій ідентичності людей. Цей рік ознаменував докорінний перелом в інтернеті – трафіку, що генерується ботами, тепер більше, ніж трафіку, що генерується людьми. У рамках боротьби за культурну гегемонію мільйони ботоферм створюють потоки інформації, впливаючи на дискурси, поширюючи свої наративи. Вони розказують одну й ту ж саму історію, але у різних декораціях.
Насправді, це зовсім не дивно: у Силіконовій долині, вотчині техно-олігархії, що захоплює владу в США та світі, панувала така собі напів-фашистська ідеологія, що отримала нову форму – Темне Просвітлення. Цю назву їй дав британський філософ Нік Ланд, у минулому товариш відомого у лівих кругах Марка Фішера, автора книги «Капіталістичний Реалізм». Головною діючою особою же став Кьортіс Ярвін, або ж Менциус Молдбаг, що був айтівцем в техно-стартапі часів пузиря доткомів, де встиг заробити немало грошей, купити шикарну хату в Каліфорнії і почав студіювати різну літературу та ідеї, здебільшого – лібертаріанські. Ротбард, Австрійська школа, смерть слабким, білі краще чорних. Виглядає як недоречний жарт, але насправді це і є основою його філософії.
Це не є випадковим – це є базою бізнес культури Кремнієвої долини та тієї самої каліфорнійської ідеології, яка завдяки ньому та його друзям захоплює культурну гегемонію, поширюючи свої цінності та політику. Темне Просвітлення відмовляється від цінностей рівності, гуманізму та демократії, натомість воно пропонує ієрархію та примус як основи свого розуміння «свободи».
Поширення цінностей Темного Просвітлення можна пов'язати з боротьбою правиці за культурну гегемонію. Поширюються властиві їм цінності, мораль та етика: співчутливість, людяність та солідарність вважаються слабкістю. Пропагується ідея, що цінність людини визначається багатством, домінацією та параметрами тіла. Вважається, що кожну сферу життя можна і треба оптимізувати.
Задля того, щоб стати більш ефективними та вартісними пропонується використовувати інших задля власного піднесення до страти «успішних», робити пластичні операції для піднесення рівня зовнішності та інше. Стати егоїстичним, повністю раціональним агентом, Homo Oeconomicus. У соціології це називається атомізацією суспільства, коли люди ізолюються один від одного, втрачають соціальні зв'язки та відчуття приналежності до спільноти, переймаються лише за приватні інтереси, забуваючи, що їх корінь лежить на рівні соціуму.
Молодим, невпевненим у собі людям прищеплюють недосяжні ідеали та комплекси, за допомогою яких маніпулюють ними, продають їм послуги, налаштовують один проти одного та посилюють їх експлуатацію і алієнацію від суспільства. У погоні за цим «успішним успіхом» вони не сплять та присвячують усі сили та час тому, щоб розбагатіти, бачучи в інших людях конкурентів, а не товаришів, мріючи про те, що колись вони зможуть вирватись зі страти «перманентного нижнього класу», у той час як буржуазія руйнує ці самі соціальні ліфти, які б дозволили їм це зробити. У результаті маємо те, що людина відчуває себе повністю безсильною.
Виходить ситуація, коли робітник бігає як білка в колесі за недосяжною ціллю, а капіталіст змушує робітника дресирувати самого себе через культуру, яку прищеплює йому і каже старатися краще, у той же час як знімає вершки. Ідеалом є «Людина-Приватне-Підприємство», що самодресирується та самооптимізується в рамках капіталістичної системи, перетворюючи кожне своє захоплення в щось «корисне» в рамках економіки – по законам економіки працювати починають усі її сфери життя, і усе дозвілля перебудовується під їх впливом, у результаті створюючи стандартизований продукт замість персоналії, маленький гвинтик у системі, звичайну мінову вартість.
Ще в 19-тому сторіччі, в часи розквіту капіталізму, Карл Маркс у своєму «Капіталі» писав, що додаткову вартість, вартість, що виробляється робітником безоплатно для капіталісту, капіталіст підвищує двома шляхами:
1) збільшенням робочих годин;
2) збільшенням продуктивності.
Можна сказати, що буржуазія придумала кмітливий спосіб вижати ще більше з людей без прямого примусу та прямого розвитку продуктивних сил, натомість експлуатуючи людей за допомогою прищеплення їм своєї трудової дисципліни. Усі ці заходи є частиною позиційної війни буржуазії проти культури гуманізму та спробою здолати ідеї соціалізму, що є найвищою стадією гуманізму та найбільшою загрозою фінансовій еліті. Втіленням цих цінностей є те, що вони називають «Собор» - консенсус академіків, політиків та ЗМІ, що «прошиває» людей, нав'язуючи їм цінності гуманізму та відштовхуючи від «природнього порядку речей».
Найсмішнішим є те, що ці техно-олігархи, які поширюють ці ідеї, і є власниками усіх ЗМІ та соц-мереж, де вони роками віддають перевагу фашистській повістці.
Розвиваючи ідею Homo-Oeconomicus, її поширюють на політику. Пропонується «оптимізувати» політику, позбавитися номінально декларованих гасел справедливості, демократії та інклюзивності і замінити їх на ефективність, ієрархію та порядок. Після створення підґрунтя для захвату інститутів, держави пропонується переробити по новому зразку – «перезавантажити їх». Держави пропонується перетворити на корпорації, які будуть володіти усіма видами капіталу: інтелектуальним, соціальним та фізичним, корпоративні території та міста-держави по типу Сінгапуру, де влада буде належати найбільш багатим людям, акціонерам, що будуть обирати директора-монарха повністю підзвітного їм, що буде займатися менеджментом їх активів. Держава буде не суспільним інститутом, а послугою, від якої можна «відмовитись», що є продовженням казки про те, що капіталістичне суспільство побудовано на добровільності, а не примусі, і втіленням дистопічного гасла «You will own nothing and be happy».
Будемо реалістами: вже зараз ніхто з нас, окрім найбагатших людей, не може «вийти» з капіталізму, а в суспільстві ультра-капіталізму де нерівність це основа – й подавно. Це дуже сильно нагадує хибний, дурний вислів «Щось не подобається – вали з країни», і неіронічно – на ньому і буде будуватися таке суспільство. Пропонується остаточна заміна партиципації мас у політиці на пасивне спостереження. Виходячи з того, що держава це сервіс - пропонується просто «відключати» та «видаляти» небажані елементи, і ох, їх набереться багато – вони та їх друзі-фашисти люблять «видаляти», бо це легше, ніж вирішувати комплексні соціальні проблеми.
Темні Просвітники – відкриті расисти, що прикривають це евфемізмом «біологічне різноманіття», під яким мають на увазі те, що люди не рівні. Вони вважають, що деякі раси «більше придатні до рабства», бідні є бідними бо вони «генетично неповноцінні» а еліта є елітою бо вони краще за звичайних людей. Щоб зацементувати це, темні просвітники пропонують еліті стати транс-гуманістичними кіборгами та планувати потомство за допомогою євгеніки.
Взагалі то, у вас з'явится питання – чому мені має бути не всеодно на якогось чергового невдалого альфа-самця мізантропа, якого я навіть не знаю? Тут то, справді, вся глибина кротової нори і просліджується – це усюди. Тестостеронові мачо з Кремниєвої долини сприйняли цю філософію на «ура», не дивлячись на її інтелектуальне та моральне банкрутство. Вони задають траєкторію соціального, економічного та технічного розвитку світу, стоячи на чолі найкрупніших компаній. Ви вже могли чути про Пітера Тіля та його компанію «Палантір», техно-гігант, що фокусується на впровадженні ШІ в сфери війни та нагляду, за допомогою якого Ізраїль здійснює геноцид в Секторі Газа та підтримує контроль на Західному Берегу. Венчурний капіталіст, друг Трампа та мігрант з ЮАР часів апартеїду. Своїми внесками, які він розглядає як інвестиції, зміг отримати великий вплив на Республіканську Партію, де зміг назначити своїх людей в держаппарат США – наприклад, Майкла Краціуса, що став головним радником по технологіям, і це ще не все.
Віце-президент США, Джей Ді Венс, найімовірніший кандидат від республіканської партії на наступних виборах президенту, визнавав, що слідкує за Ярвіном та прислуховується до нього, наприклад, цитувавши його на інтерв'ю та подкастах. Ми можемо пам'ятати про інавгурацію Трампа, ту саму, де Ілон Маск кинув «зігу», і можемо пам'ятати як в перших рядах на ній вишикувались CEO (директори) найбільших техногигантів – Марк Цукерберг, Ілон Маск, Джефф Безос та Сундар Пічаї, на тему чого дуже складно не згадати німецьких глав конгломератів, які радісно зустрічали Гітлера при захваті влади.
Пам'ятаєте про «перезавантаження» системи? На початку президентського строку Трампа, вони як раз і намагалися втілити це. Ярвін казав, що США потрібен автократ, що мобілізує консервативні маси та розформує Собор у лиці державної бюрократії та університетів, чим Трамп і почав займатись, нападаючи на різні навчальні заклади та назначивши Ілона Маска головою департаменту «Державної Ефективності», у рамках якого було звільнено багато держробітників та знищено багато гуманітарних програм, що, наприклад, допомагали незахищеним верствам населення США, які були у скрутному становищі та іншим людям. Найсмішніше до речі те, що ця «економія» ніяк не допомогла економіці США, а її наслідки вже почали відчуватись усіма американцями.
Наразі, адміністрація Трампа перестала вести себе «агресивно» та перейшла в більш позиційну війну, забудовуючи США системами масового нагляду та тихо посилюючи позиції ультраправих як вдома, так і у Європі.
Будемо слідкувати, що буде далі, але зрозуміло одне – класова війна не зупиняється, і робітники як ніколи потребують гуртування і солідарності.